Різні методи полімеризації, умови процесу та застосування продукту вимагають різних ініціаторів.
Для полімеризації розчину слід використовувати органічні пероксиди або азоініціатори з відповідною розчинністю; для полімеризації у водному розчині або водній емульсії слід використовувати неорганічні пероксиди, водо-розчинні ініціатори редокс-системи або водо-розчинні азоініціатори.
The activation energy and half-life of the initiator should be selected based on the polymerization temperature. For example, at high temperatures (>100 градусів), ініціатори з енергією активації 138–183 кДж/моль включають гідропероксид кумолу, трет-бутилгідропероксид і ди-трет-бутилпероксид; при середніх температурах (30–100 градусів) ініціатори з енергією активації 110–138 кДж/моль включають бензоїлпероксид, лауроілпероксид, азобісизобутиронітрил і персульфат; при низьких температурах (-10–30 градусів) ініціатори з енергією активації 63–110 кДж/моль включають гідропероксид кумолу/хлорид заліза та пероксид бензоїлу/N,N-диметиланілін. Як правило, слід вибирати ініціатори з періодом напіврозпаду такого ж порядку або еквівалентного часу полімеризації.
За можливості слід використовувати окисно-відновні ініціатори.
Обраний ініціатор не повинен негативно впливати на якість і властивості полімеру.
Кількість використовуваного ініціатора має бути відповідною; занадто багато або занадто мало призведе до надто швидкої та неконтрольованої реакції, тоді як занадто мало буде перешкоджати ініціації, перешкоджаючи належному протіканню реакції та впливаючи на властивості полімеру. Типова доза становить 0,12%–0,7% від маси мономеру. Використання двох або більше ініціаторів у комбінації може регулювати період напів-виведення та покращувати результати.
Зберігання стабільне та безпечне.
Не-токсичний, нешкідливий для здоров’я та не негативно впливає на навколишнє середовище.
Забезпечення надійного постачання та прийнятної ціни.
